БІДАЙ, БЄДАЙ - у словенській міфології дух, тотожний нашому Корочуну, болгарському Бадняку, подо би яких спалюють на Різдво. Ю. Венелін із посиланням на М. Катанчича, зазначає, що Бідай у словенців був опікуном війни, стрілянини, здобичі, мисливства й руйнування. Він мав своїх підлеглих ловнів (єловців, можливо, ловців). На Різдво Бадняка (привезену з лісу дубову колоду, часто вдягнену в чоловічу сорочку) спа люють, при цьому, вдаряючи кочергою, намагаються викресати побільше іскр, і промовляють заклинання: “Щоб стільки було корів, коней, всілякого багатства...” Переважно це робив перший “полазник”, якого обдаровували хусткою, шкарпетками й обов’язково колачем.
