ВОЛХВ - 1) із санскритського уоіуа - світлий, блискучий; литовське уоіИо - той, що палає; наділений чарівною силою (волхв); жрець; провісник; 2) старослов’янське вльхвь - імаг, ворожбит, лікар, знахар; 3) язичницький священик. Див. також жіноче ВОЛХВА; від професійної назви утворилося власне ім’я і прізвище (Реєстр Війська Запорізького, 1649 р. згадує козака Ситницької сотні Гриня Волхового); Волх Всеславич - герой українського епосу.
