ДИВ - слов’янський Бог Ясного Неба, Денного світла. Слова диво - чудо і дивний - незвичайний - були близькими до божественний. У “Слові о полку Ігоревім” вислів “уже вержеся Див на землю”, мабуть, означає “настав день”, тобто світло. В ранніх “Поученіях” проти язичництва згадується “Диєва служеніє і кладення треб”, що означали вранішню Богослужбу. Пізніше християнство перетворило Дия на Диявола, якого оголосило антиподом свого бога (Ісуса-Ягве). За Г. Дя-ченком, Див, Дій тотожний римському Юпітеру, давньоіндійське сІеуаИ - Бог (ЕСУМ).
