ДУКА - багач, від дукат - червінець. Образ билинного богатиря відомий у галицьких українців. Дука їде з Галича до Києва, де вихваляється своїм багатством і красою, якої в Києві не бачили. Навіть Чурило Пленкович не зможе зрівнятися з ним. Тоді князь наказує обом богатирям міняти щодня вбрання іншої барви й оздоби та брати іншого коня впродовж трьох з половиною років. Виграє Дука, ім’я якого стало символом багатства й розкоші. Див. ще ім’я ДЮК. Пор. також дукач - золота монета і жіноча прикраса.
ДУКА, ДУКАТИНА, ДУКАТИНКА - сербське від дука -князь; дукат - золота монета, коштовна прикраса, яку слов’янки носили на шиї.