ДУША, ДУШАНКА, ДУШЕНКА, ДУШКА - душа, душечка; мотиви називання цим іменем, вірогідно, спомини про душі прародичів, які час від часу народжуються в Яві. З народними уявленнями про душу поєднується поняття вищого божественного начала людини, поняття святості. Загалом, у слов’ян слово душа вважалося також ніжним, пестливим (до жінки, дитини, чоловіка): “душа моя”, “душенька” тощо.
