ЗМІЄНОГА БОГИНЯ - за скіфською легендою, прамати скіфів-слов’ян; грецькі писемні джерела подають дуже плутані відомості про неї: вона дочка Тартара (Підземного світу) і Геї (Землі), жила в Гілеї (на узбережжі Чорного моря), де сховала в печері коней Геракла. Побачивши таку дивну істоту, Геракл здивувався і запитав про своїх коней. Діва-Змія запропонувала взяти її за жінку, лише за такої умови вона поверне коней. Від Геракла вона народила трьох синів. Залишаючи Зміє-ногу, Геракл передав їй свій лук, пояс і золоту чашу, що була причеплена до пояса, та наказав жінці виростити синів і випробувати їх таким чином: хто зуміє підперезатися поясом Геракла та натягнути тятиву його лука, тому бути царем землі. Це зміг виконати наймолодший син Скіф. Саме від нього походить народ скіфів. Її брат Ахіл також у грецьких джерелах вважається скіфом (див. АХІЛ). Символіка образу напівдіви-напівзмії може лише вказувати на її жіночу земноводну сутність (зображалася як морська діва, русалка); Змієногу Богиню ще називають Муза Борисфеніда, дочка Дніпра. Зображення Богині були поширені ще за часів Київської Русі на медальйонах, які називали змієвиками, що використовувалися як обереги. За легендами, що існують до нашого часу, місце печери Змієногої Богині на о. Хортиця. Див. ще ГЕРАКЛ та СКІФ.
