КОСТИРА, КОСТИРКА, КОСТИРЯ - 1) від костер, кос-тирище - дрова, спеціально складені для вогнища; 2) від костриця - давня назва рослини стоколос житній (кукіль). Відомий давньоруський волхв Костиря хранитель святині Огнебога: “Аскольд і пізніше Дир усілися на землях наших, як непрошені князі, і почали князювати. Над ними досі ж були отці. По сьому Кос-тиря, хранитель дому Огнебога, відвернувся від них, бо були вони охрищені у греків” (ВК, дощ. 6-Е); перейшло в українське прізвище: Тимко Костира, Іван Костирка (Реєстр Війська Запорізького, 1649 р.); 1651 р. - полковник миргородський Костиря.
