КОЩЕЙ - 1) худий, виснажений чоловік; від слов’янського кость - кістка або кощ, кощей - раб, прислужник; як вказує Г. Дяченко, “поруч з сідлальниками, конюхами, що сідлали коней, в Київському літописі згадуються й кощеї, які, очевидно, служили при рухомих обозах”; 2) можливе припущення, що це ім’я походить від старослов’янського кощюна - язичницька дума, пісня; пізніше християнізоване переосмислення слова кощунствовати (виконувати кощуни) - оскверняти християнську церкву (І. Срезнєвський, Б. Рибаков); 3) ім’я казкового персонажа, що уособлює потойбічне царство, ніч, зиму, холод; Кощей з давньоруських казок пов’язаний із міфом про смерть і воскресіння Богині Весни (Василиси Премудрої), міфологема близька до Білосніжки у північних народів та Кори-Персефони у греків.
Кощей в інших словниках
| Кощей — Російсько-український академічний словник (А–П) |