КУРИЛО - від курити, курява; народжений під час бурі (куряви), сильного вітру. Як ім’я відоме в Київській Русі та залишилося досить поширеним і за часів Козаччини в Україні - часто згадується в Реєстрі Війська Запорізького, XVII ст.: Курило Луценко (сотня Олив’ятинська), Курило Ярошенко (сотня Шубцева), Курило Кондратів та Курило Змирний (сотня Стародубова), Курило Ма-лазенко (сотня Савина) та ін.
