ЛУНА - старослов’янське відблиск, промінь, світло (пор. луна - відгомін, відголосок: “пішла луна гаєм”); замінили слов’янське слово Місяць індоєвропейським *1оик$па через віру в магічні властивості Місяця як жіночої Богині чарів і через заборону (табу) використовувати без потреби первісну форму імені Богині. За Г. Дяченком, у давніх слов’ян Луна називалася Царицею Небесною, що також є замінником власного імені, вона була покровителькою жіноцтва (пор. зв’язок жіночого організму з місячними циклами). ’
