ПЕРКО - від давньоарійського пер - перо, стріла, стрілець. ПЕРУН - ім’я Бога Грому та Блискавки, несе енергію очищення, дає рухливість і життєву потужність всім істотам; загальнослов’янський культ Перуна бере свій початок ще в давньоарійській релігії, де його грозові функції тісно переплелися з військовими. За ВК, Перун - Бог Прі (боротьби), Бог воїнської доблесті і слави, захисник і покровитель чоловіка-воїна. Перун у своїй небесній кузні викував для русичів-українців гострий меч, яким вони завжди перемагали ворогів. У зображеннях Перуна головну увагу приділяли волоссю (срібне) і вусам (золоті) (київська статуя); в народі особливу увагу звертали на бороду Перуна (пор. “Веле-сова борода”, а в московських християн “барада Ільї”). Атрибути Перуна: Перунова палиця (те саме, що осиковий кілок - засіб проти злих сил), стріли, камені, сокири, які мають лікувальні властивості, в християнських текстах називаються “богомерзкіє вєщі”. В українців і білорусів зберігся основний Перуновий міф (див. “Зо-лотослов”) про його боротьбу з Велесом (Зміуланом) за воду (Діву, Додолу, Мокошу), який в основному відтворює давню праарійську основу, що дійшла до нас у писемних текстах Ріґведи. Донині збереглося українське прізвище Перун і загальна назва блискавки - перун. В обрядових піснях літнього періоду (купальські й так звані петрівочні пісні) образ Перуна був замінений “святим Петром”, а в серпневих спасівських обрядах -“святим Іллею”. Це свідчить про те, що головними святами Перуна у наших Предків були Купайло та Перуновий тиждень, що нині припадають на 21-22 червня та 20-27 липня відповідно. За Ю. Венеліним, храм Перуна у західних слов’ян, ймовірно, був на березі річки Леде-ниця в XIII ст. (нині м. Пархим, Парким).
Перко в інших словниках
| Перко — Великий тлумачний словник сучасної української мови |