СВА - 1) багатозначний санскритський корінь, який означає те, що саме виникає, саме існує, і утворює слова на позначення понять: свій край, своя земля (рідне місце, материнське лоно), свій закон, своя віра, свобода; 2) Матір Сва відома з ВК в образі золотої небесної птиці й ототожнюється з Сонцем: “Маємо силу нашу в степах, що вишикувана Матір’ю - Сонцем нашим” (дощ. 7-3); “се бо мовить Мати Сва наша про нас і славу рече нам” (дощ. 23); її синоніми - Слава Суря, Мати-Птиця, Віща Птиця тощо. Вона - покровителька слов’ян, що приносить їм щастя і славу. Корінь сва передає загалом поняття святості, пор. слова: свято, сват, світ, свадьба, свобода, Сварга, Сварог, Сварга (Свастика) -давньоарійський знак благополуччя і щастя (укр. форма слова - свастя).
