СВАРУНА - можливо, від санскритського свару - жертовний стовп; пор. також санскритське сваруші - власна воля, бажання, радість, натхнення. Ім’я вже в часи Київської Русі було рідковживаним, тому народна етимологія літописця-християнина надала йому значення сварливий. Історична особа Сваруна - слов’янський богатир, він згадується в 555 р. у історика Агафія.
