СПАС - давнє язичницьке ім’я Бога-рятівника від усяких бід і нещасть; як пише Г. Дяченко: “не слід думати, що це слово одночасне християнству, навпаки, воно вживалось слов’янами ще в язичництві. Беслаєв у кінці XIX ст. писав, що слов’яни називали своїх Богів Спасами” (“О влиянии христианства на славянский язьік”, с. 123). В одному з давніх західних джерел описане поминання загиблих воїнів, що здійснювалося на високій горі, де кожен вояк, проходячи повз жертовний вогонь, бряжчав зброєю і проголошував славу Богам: “там погодуємо Богів і принесемо Богам-Спасам великі жертви і проголосимо їм честь і славу” (цитата з О. Фамінцина з посиланням на Честміра).
Спас в інших словниках
| Спас — Великий тлумачний словник сучасної української мови |