ТАРГІТАЙ - скіфське, міфологічне; значення не з’ясоване. Похідні від нього: Тарх, Тарог, Тархан, Тарута. Давнє ім’я прабатька скіфів і слов’ян. Батьками Таргітая, за скіфськими легендами у переказі Геродота, були Зевс і дочка ріки Борисфена (за слов’янською релігією, вірогідно - Батько Сварог і Матінка Земля). У Таргітая було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і наймолодший - Коло-ксай. За їхнього царювання на Скіфську землю впали з неба золоті речі: ярмо, плуг, сокира і чаша - символи чотирьох каст: рабів, землеробів, воїнів і жерців. Першим побачив ці речі старший брат; як тільки він підійшов, щоб підняти їх, золото спалахнуло. Як наблизився другий брат, сталося те саме. Але коли підійшов третій, молодший брат, полум’я погасло, і він узяв золоті дарунки Богів. Тому старші брати віддали владу над усім Царством наймолодшому Колоксаю (Геродот. Історія, IV - 5). Від старшого Ліпоксая пішло скіфське плем’я, що називається авхатами. Від середульшого Арпоксая -катіари з траспіями, а від найменшого царевича - пара-лати. Всі вони загалом носять ім’я сколоти - за ім’ям їхнього царя. Скіфами ж їх називають греки (Геродот. Історія, IV - 6). Досі Таргітай згадується в слов’янських казках під ім’ям Тарха Тарховича. Першочоловік Таргітай - культурний герой скіфської доби. Його символ -водоплавний птах, бо він є посередником між світом Предків (Навою), світом людей (Явою) і світом Богів (Правою). Вода, Земля, Повітря - три стихії, які підвладні водоплавному птахові.
