ЮНИЦЯ - 1) юнка; 2) з давнього індоєвропейського Іиуап - молодий, новий; в язичницьких обрядах юнаки і юнки мали велике значення для почину будь-якої служби; відомі “в’юницькі” пісні на весіллях, у весняних обрядах тощо.
Юниця в інших словниках
| Юниця — Великий тлумачний словник сучасної української мови |